Ізраїльські удари по ВПК Ірану загрожують військовому союзу з Росією — The Telegraph
З моменту, коли російський лідер Владімір Путін нарешті усвідомив, що його так звана "спеціальна військова операція" в лютому 2022 року не завершиться за кілька днів, як він хвалився, Москва доклала чимало зусиль для зміцнення зв’язків з Тегераном, зазначає Кон Кофлін, редактор з питань оборони та міжнародних відносин у газеті The Telegraph.
Росія та Іран не є природними союзниками. Іранський народ зберігає гіркі спогади про радянське вторгнення під час Другої світової війни. Проте, між Москвою та Тегераном утворився взаємовигідний союз: росіяни активно брали участь у будівництві Бушерської атомної електростанції.
Однак війна в Україні серйозно зміцнила зв’язки між двома країнами. Це почалося влітку 2022 року, коли Путін відвідав Тегеран і домовився про постачання Іраном дронів і ракет для його військ. Ця зброя згодом була використана в атаках на українську армію і критичну інфраструктуру.
Більше того, посилення залежності Росії від Ірану в питаннях військової підтримки призвело до того, що Путін підписав 20-річну угоду про "всеосяжне стратегічне партнерство" з іранським президентом Масудом Пезешкіаном у Москві в січні цього року.
В обмін на постачання Іраном дронів, ракет та іншого військового обладнання для військової кампанії Росії в Україні, Москва висловила готовність посилити протиповітряну оборону і повітряні сили Ірану. Проте це явно не зупинило Ізраїль від початку своєї військової операції.
Партнерство також включає нечітке зобов’язання обох сторін надавати військову допомогу в разі вторгнення або нападу на будь-яку зі сторін. Путін навряд чи виконає це зобов’язання через свої тісні зв’язки з прем’єр-міністром Ізраїлю Біньяміном Нетаньягу.
Однак головним занепокоєнням Путіна буде вплив, якого матимуть подальші напади Ізраїлю на ядерну і військову інфраструктуру Ірану на здатність Тегерана продовжувати підтримувати Росію у її військових діях в Україні.
З початку нападу Ізраїлю минулого тижня ізраїльські збройні сили навмисно націлювалися на іранські заводи з виробництва дронів і ракет, а також на їхні системи запуску, щоб обмежити здатність Ірану наносити удари по Ізраїлю. Ця стратегія, схоже, принесла свої плоди. Кількість іранських безпілотників і ракет, які, за повідомленнями, запускаються по Ізраїлю, значно зменшилася.
"Якщо іранці не зможуть забезпечити свої військові кампанії проти Ізраїлю достатньою кількістю озброєння, вони не зможуть підтримувати наступальні дії Росії в Україні", — вважає редактор.
Іншим фактором, який буде сильно тиснути на Путіна, є перспектива втратити ще одного важливого союзника на Близькому Сході, невдовзі після падіння режиму Асада в Сирії наприкінці минулого року.
Важливим елементом у прагненні Путіна відновити глобальний статус Росії було посилення її впливу в цьому регіоні, при цьому Кремль наполегливо демонстрував, що є надійнішим союзником, особливо для арабського світу, ніж США.
У цьому контексті військова інтервенція Росії в Сирію у 2015 році, спрямована на запобігання поваленню сирійського диктатора Башара аль-Асада ісламістськими повстанцями, відіграла ключову роль у зміцненні авторитету Москви; це також дало змогу Росії розвинути дві важливі військові бази у східній частині Середземного моря.
"Зараз, коли Асад перебуває у вигнанні в Москві, а аятоли ведуть екзистенційну боротьбу за виживання проти Ізраїлю, позиції Путіна в регіоні знаходяться під загрозою стрімкого падіння", — стверджує Кофлін.
Складність ситуації для Путіна посилюється його тісними зв’язками з Нетаньягу. Раніше російський лідер часто закривав очі на ізраїльські удари по Ірану, якщо це відповідало його інтересам. Під час конфлікту в Сирії, коли російські та іранські сили спільно боролися за збереження влади Асада, росіяни часто вимикали свої системи ППО, дозволяючи Ізраїлю атакувати іранські позиції на території Сирії.
"Військова кампанія Ізраїлю проти Ірану загрожує не тільки виживанню аятол. Вона матиме серйозні наслідки для всіх інших деспотичних режимів, які помилково вважали, що їхнім інтересам найкраще відповідатиме союз з Тегераном", — підсумував редактор.
Распечатать
